***
Струмочком
Непомітним серед моху
Могутніх гір,
Я теж через життя
Течу собі, старіючи потроху.
***
На світі цім
Людей я не цурався,
Але щасливим був
Лише тоді,
Коли на самотині опинявся.
***
Що я залишу в спадок?
Навесні -
Вишневий цвіт,
Улітку - спів зозулі,
І золото кленове - восени.
Немає коментарів:
Дописати коментар