субота, 6 листопада 2010 р.
Нюдо Сакино
Нет, то не снег цветы в садах роняет,
Когда от ветра в лепестках земля, —
То седина!
Не лепестки слетают,
С земли уходят не цветы, а я…
Рьокан (у перекладі Івана Бондаренка)
***
Струмочком
Непомітним серед моху
Могутніх гір,
Я теж через життя
Течу собі, старіючи потроху.
***
На світі цім
Людей я не цурався,
Але щасливим був
Лише тоді,
Коли на самотині опинявся.
***
Що я залишу в спадок?
Навесні -
Вишневий цвіт,
Улітку - спів зозулі,
І золото кленове - восени.
Підписатися на:
Дописи (Atom)